Миколайчик

Святий Миколай прославився своїми добрими справами і допомогою всім простим людям, що до нього зверталися. Запорізькі козаки вважали Миколая Угодника своїм покровителем у військових кампаніях, як сухопутних, так і морських. Храмове свято Миколая українці завжди відзначали зі службою Божою, відвідували родичів. Свято припадає на піст, тому стіл накривали пісними стравами: пекли калачі, печиво, пряники, пампушки і пиріжки, варили вареники, готували млинці. І всі ці страви були з пісною начинкою.

Традиція робити подарунки на день святого Миколая прийшла до нас від греко-католиків. Тому спочатку вона була впроваджена в Західній Україні, а потім поширилася на всю Україну. У карпатських селах на свято Миколая по дворах ходила ватага хлопців з подарунками. Був серед них один молодий чоловік переодягнений у козака зі смушковою шапкою зі шликом. Серед подарунків зазвичай був пряник «миколайчик», символізуючи Миколая. Носили люди з собою прут. Слухняним дітям відразу вручали подарунки, а неслухняним спочатку погрожували прутом, а потім дарували пряник «миколайчик». У містах в ніч на 19 грудня батьки клали діточкам в ліжко, або в черевики «миколайчика». Вранці діти знаходили свої подарунки і хвалилися ними один перед одним. Поступово смак пряника вдосконалювався за рахунок додавання в нього меду, кориці, гвоздики та інших прянощів. І звичай дарувати подарунки теж з часом змінювався. В наш час не тільки діти отримують подарунки на свято Миколая, але і молоді люди дарують один одному приємні дрібниці і святкові пряники.

Пряник «миколайчик» - солодка традиція святкового смаку.